Catharsis
War... This word echoes in our hearts like a deafening bell, cutting the space between the past and the future. The pain of loss becomes a ruthless teacher, and abandonment becomes a silent mirror in which everyone sees themselves.
When the world around you is torn to pieces, there is only one point of support - your own soul. And it is in these moments that catharsis grows through the cracks of despair. It's not just a purification; it's the birth of a new self that sings the hymn of indestructibility even among the ashes.
Bodies fall like autumn leaves, curtailing life in one tiny moment. But in every tear that rolls down your cheek, in every look that pierces the silence, there is a great power hidden - the ability to be reborn. Loss does not only steal; it forces you to find yourself in the darkest corners of your consciousness.
War takes away home, friends, sometimes even faith. But in this chaos, there is a space for rethinking. Deprivation turns into an opportunity to appreciate the present. Pain becomes the fire that burns away old patterns, leaving room for a new world.
And although purification is a painful process, it gives you a chance to see the world through the prism of the real, without unnecessary decorations and masks. Catharsis is not about forgetting or forgiveness. It is acceptance. It is the moment when you realise that even in the midst of war there is space for life, for love, for hope.
When the world around you is torn to pieces, there is only one point of support - your own soul. And it is in these moments that catharsis grows through the cracks of despair. It's not just a purification; it's the birth of a new self that sings the hymn of indestructibility even among the ashes.
Bodies fall like autumn leaves, curtailing life in one tiny moment. But in every tear that rolls down your cheek, in every look that pierces the silence, there is a great power hidden - the ability to be reborn. Loss does not only steal; it forces you to find yourself in the darkest corners of your consciousness.
War takes away home, friends, sometimes even faith. But in this chaos, there is a space for rethinking. Deprivation turns into an opportunity to appreciate the present. Pain becomes the fire that burns away old patterns, leaving room for a new world.
And although purification is a painful process, it gives you a chance to see the world through the prism of the real, without unnecessary decorations and masks. Catharsis is not about forgetting or forgiveness. It is acceptance. It is the moment when you realise that even in the midst of war there is space for life, for love, for hope.
Катарсис
Війна... Це слово відлунює в наших серцях оглушливим дзвоном, розрізаючи простір між минулим і майбутнім. Біль втрати стає безжальним вчителем, а покинутість - мовчазним дзеркалом, в якому кожен бачить себе.
Коли світ навколо розривається на шматки, залишається лише одна точка опори - власна душа. І саме в такі моменти крізь тріщини відчаю проростає катарсис. Це не просто очищення, це народження нового «я», яке співає гімн незнищенності навіть серед попелу.
Тіла падають, як осіннє листя, згортаючи життя в одну крихітну мить. Але в кожній сльозі, що котиться по щоці, в кожному погляді, що пронизує тишу, прихована велика сила - здатність відроджуватися. Втрата не лише краде, вона змушує зазирнути в найтемніші куточки свідомості.
Війна забирає дім, друзів, іноді навіть віру. Але в цьому хаосі є простір для переосмислення. Позбавлення перетворюється на можливість цінувати сьогодення. Біль стає вогнем, який спалює старі шаблони, залишаючи місце для нового світу.
І хоча очищення - процес болісний, він дає шанс побачити світ крізь призму справжнього, без зайвих прикрас і масок. Катарсис - це не про забуття чи прощення. Це прийняття. Це момент, коли ти розумієш, що навіть посеред війни є місце для життя, для любові, для надії.
Коли світ навколо розривається на шматки, залишається лише одна точка опори - власна душа. І саме в такі моменти крізь тріщини відчаю проростає катарсис. Це не просто очищення, це народження нового «я», яке співає гімн незнищенності навіть серед попелу.
Тіла падають, як осіннє листя, згортаючи життя в одну крихітну мить. Але в кожній сльозі, що котиться по щоці, в кожному погляді, що пронизує тишу, прихована велика сила - здатність відроджуватися. Втрата не лише краде, вона змушує зазирнути в найтемніші куточки свідомості.
Війна забирає дім, друзів, іноді навіть віру. Але в цьому хаосі є простір для переосмислення. Позбавлення перетворюється на можливість цінувати сьогодення. Біль стає вогнем, який спалює старі шаблони, залишаючи місце для нового світу.
І хоча очищення - процес болісний, він дає шанс побачити світ крізь призму справжнього, без зайвих прикрас і масок. Катарсис - це не про забуття чи прощення. Це прийняття. Це момент, коли ти розумієш, що навіть посеред війни є місце для життя, для любові, для надії.
The blood of war (2024)
Pain (2024)
Purification of the soul (2024)
"Марганцевий каньйон"
"Марганцевий каньйон" — фантастичний ландшафт, що поєднує в собі драматизм природи та магічне сяйво. Скелі каньйону виглядають, немов створені з марганцевих порід, які світяться ніжними фіолетовими та рожевими відтінками. Вогняні джерела та переливи світла прорізають темні поверхні скель, створюючи ефект містичної енергії, що наповнює місцевість життям. Каньйон має природні арки й тераси, що виглядають як руїни прадавньої цивілізації, оточені неземною красою. На горизонті видніються гірські шпилі, огорнуті прозорим серпанком, який додає сцені глибини й таємничості. Вода, що тече терасами, віддзеркалює сяйво каньйону, ніби підсилюючи його містичну ауру. Ця робота передає відчуття захоплення величчю природи й космічного порядку, що немов би зійшов у вигляді фантастичного світу на цю планету.
The Manganese Canyon is a fantastic landscape that combines the drama of nature with a magical glow. The cliffs of the canyon look as if they were made of manganese rocks, which glow with delicate purple and pink hues. Fire springs and overflows of light cut through the dark rock surfaces, creating the effect of mystical energy that fills the area with life. The canyon has natural arches and terraces that look like the ruins of an ancient civilisation surrounded by unearthly beauty. Mountain spires can be seen on the horizon, shrouded in a transparent haze that adds depth and mystery to the scene. The water flowing through the terraces reflects the canyon's glow, as if enhancing its mystical aura. This work conveys a sense of admiration for the majesty of nature and the cosmic order that seems to have descended on this planet in the form of a fantasy world.